Пластопедія — українського скавтинґу енциклопедія/ Plastopediya is Ukrainian scouting encyclopedia

Пластопедія — українського скавтинґу енциклопедія/ Plastopediya is Ukrainian scouting encyclopedia

неділю, 17 липня 2016 р.

Штоґрин Дмитро


Shtogryn Dmytro, Штогрин Дмитро, Shtohryn
 Dmytro
(9 листопада 1923,
 с. Звиняч, Чортківський повіт, Тернопілля, Польща, тепер Чортківський район, Тернопільська область, Україна - живе в
 м. Урбан - 25 вересня 
2019, Урбан - Шампейн,
  ст. Іллінойс, ЗДА) - ґромадський діяч, бібліотекар, журналіст, українознавець, педаґоґ, професор. 
Мати: Катерина з родини Фіґоль , родичка Ґалущинських-Волянських.
Батько : Михайло Штоґрин, народився 1899 , вояка УҐА
 з 19 літ, сільський
секретар , бухґалтер.
Брати / сестри : Марія, Ґанна - Христина ( жили
в Україні) та Іван - Петро (комбатант УПА, помер 
1948 ) .
Дружина : Євстахія Барвінська,
ґромадська діячка, належала до Пласту 
у м. Вінніпеґ (Канада).
Діти : Богдан - Олеґ та Людослава - Віра - професорка , мешкають 
у ЗДА .
Навчався у ґімназіях Чорткова (бл. 1931 - 1939, 1941 — 1943), Станіславова (1939 — 1941), Перемишля (1943 — 1944). Весною
 1944 еміґрував до Німеччини. Перебував
 у таборі Ді Пі в Авґсбурзі, Баварія (1944 - 1949) . Студент Українського Вільного Університету 
( 1946 - 1948). Відвідував драматичний та танцювальний ґуртки.
1946 р. став співзасновник Спілки Української Молоді, XVIII старшопластунськоґо куреня « Чота Крилатих» імені Євгена Коновальця. Обраний також другим провідником СУМ в м. Авґсбурґі. Отримавши запрошення від свого приятеля Володимира Лісовича , який походив з Монастирська на Тернопіллі,  переїхав 
1949 р. до ЗДА. Поселився
 у Міннеаполісі, працював 
на ливарному заводі. Провідник станиці 
Пласту, співзасновник американської стежі куреня «Чота Крилатих»
й активний її будівничий. Очолював відділ української студіюючої молоді ім. Миколи Міхновського та драматичний ґурток.
На пластовій зустрічі
 у м. Вінніпеґ (Канада)
1952 познайомився зі 
своєю майбутньою дружиною з родини Барвінських. Так налагодились міжкрайові зв'язки між двома станицями. 
1954 - 1955 відвідував вечірні курси факультету політичних наук Міннесотськоґо університету.
1955 - 1958 навчався в Оттавському університеті , на факультеті славістики.  Здобув звання маґістра. Продовжив навчання
у бібліотекарській
школі (отримав спочатку ступінь бакалавра ,
а потім маґістра бібліотекарства та срібну медаль). Мав пропозиції працевлаштування в університеті Віннпеґа, 
двох ун-тів Оттави
 (Канада), Харвардськоґо, Єльськоґо, Іллінойськоґо університетів . 
1960 з родиною переїхав 
до студентського містечка Урбани - Шампейну,
ст. Іллінойс й почав працювати в бібліотеці.
Там познайомився з професором Міллером. Ініцював створення збірки україніських книжок.
За підтримки професора історії Ральфа Фішера 
почав замовляти 
українські видання до слов'янської бібліотеки, котра тепер має близько 
70 тисяч оригінальних примірників видань й мікрофільмів.  У 1964 - 
1985 рр. - ґолова відділу каталоґування слов'янської та східноєвропейських секцій  1969 р. розробив курс української літератури, який викладав від  1971 р. З червня 1982 р. орґанізатор щорічних міжнародних конференцій в Урбан - Шампейні. 
1984 р.  створив українську проґраму при слов'янських студіях . Презентував 
статут програми і був обраний її ґоловою. 1986 р. став співзасновником фундації для розбудови слов'янських студій 
в Іллінойському університеті .
1994 заснував курс української культури, 
який вів до 2003 р.
Наґороджений Науковим товариством імені Шевченка медаллю
 М. Ґрушевського, почесною ґрамотою від УККА, відзнаками Прикарпатськоґо університету імені В.Стефаника,
міськоґо ґолови 
Івано - Франківська, медаллю від землі Баварія, (ФРН). Почесний доктор Мюнхенськоґо та Римськоґо університетів.
Належав  до Українськоґо товариства бібліотекарів ЗДА ( у 1970 - 1974 йоґо очолював), Управи американського 
 Науковоґо товариства
 ім. Т. Шевченка  (1986 - 1990, Shevchenko Scientific Society USA ), сенату Іллінойськоґо та Отавськоґо університетів.
Автор праць : 
"Поетична творчість Олеґа Канадиби - Ольжича"
(1958) , "Павло Филипович - літературознавець"(1970), "Світло і тіні українських студій в Харварді  (1966), Ukrainians in North 
America. A Biographical Directory of Men and 
Women of Ukrainian
 Original in the United
 States and Canada (1975,  Chicago ), ґасел до Енциклопедії української діаспори, ЗДА  (2012), 
5 книжок, близько 100 статтей. 
Він разом із своєю дружиною та дітьми заснували  Фонд укранознавства 
ім. Дмитра Штоґрина 
при кафедрі слов'янських 
мов та літератури Іллінойськоґо університету (1995) до співпраці з яким запрошуються  кожен, хто цікавиться цим питанням. 

Немає коментарів:

Дописати коментар