Bazhansky Mykhailo, Bazhanskyi Myhailo,
псевдо « Кудеяр»,
« Пелехатий»
(6 лютого 1910, Снятин, Станіславівщина, королівство Галичина
та Володимирія , Австро -Угорськаімперія,
тепер Івано - Франківська
область, Україна -
18 січня 1994, Детройт,
ст. Мічіган, ЗДА) — письменник, журналіст, громадський та політичний діяч. Навчався у Снятинській початковій народній школі, Коломийській гімназії. Вступив до Пласту 1922 р., фундатор пластових клітин
(1922 - 1923 ).
Належав до УВО, ОУН, згодом ОУН (м) , займав посаду культурно - освітнього референта . Бранець польських в'язниць 1927 -1928 рр. Після звільнення переїхав до Чехословаччини. Студент Українського Вільного Університету
у м. Прага (1929 ), абсольвент Школи вищих політичних наук (1933 р.).
Співорганізатор І З'їзду СУПЕ 1930 р.
Редактор « Молодого життя» та «Пластової трибуни», входив до булави кількох скавтських таборів Закарпатського Пласту
(1930 - 1937рр.),
провідник куреня УСП
ім. О. Вахнянина
(1936 - 1939 рр.).
Був головою українсько - литовського товариства
в Празі (1936 р.), секретар Українського європейського об'єднання. Редактор «Урядового Вісника» Карпатської України, працював в уряді А. Волошина
1938 — 1939, належав
до Карпатської Січі. Директор дослідного інституту України у Львові, редактор часопису «Сурма», референт літературно - мистецького клубу, член культурної ради (1941 — 1943). В'язень нациського концтабору Саксенгаузен (1943 -1945). Перебував у таборі Ді Пі (1945 - 1949, Ашаффенбург, Німеччина. Журналіст «Неділі», член Спілки журналістів Німеччини.
Курінний VI куреня «Закарпатці»
(1946 - 1949), голова контрольних комісій СУПЕ (1945) та Головної пластової області Ашаффенбург
1946 - 1949. Емігрував до ЗДА 1949. Голова контрольної комісії, Голова пластової старшини (1950 - 1952), входив до ГПР
1952 - 1958, генерального секретаря ГПБ
1958 - 1962, активний пластун станиці Детройт. Редактор бюлетня
«За чаром Срібної Землі»
(1959, 18 чисел),
(1950 — 1958), газети «Український Прометей», журналу «Снятин»
(з 1968, 8 чисел). Тричі обирався Головою літературно - мистецького клубу в Детройті
1951 -1956, співредактор «Книги митців» (1954), довідка «Вічно житимуть» (1984). Голова Детройтського відділу УККА (1962 - 1965), Комітету поневолених народів 1962 - 1964. Фундатор
музею - архіву й української бібліотеки (близько
14 тисяч примірників,
які подарував 1974 р. Українському науковому інституту Гарвардського університету. Автор більше 100 творів, в тому числі повісті «Емігрант» (Чернівці, 1930), нарисів «У вирі жити», мемуарів «Мозаїка кадрів в'язничних» (1946).
В Снятині (Українa), йому встановлений пам'ятник.
Немає коментарів:
Дописати коментар