Бажанський Михайло

 Bazhansky Mykhailo, Bazhanskyi Myhailo,

псевдо « Кудеяр»,

 « Пелехатий»

(6 лютого 1910, Снятин, Станіславівщина, королівство Галичина

 та Володимирія , Австро -Угорськаімперія, 

тепер Івано - Франківська

 область, Україна -

 18 січня 1994, Детройт, 

ст. Мічіган, ЗДА) — письменник, журналіст, громадський та політичний діяч. Навчався у Снятинській початковій народній школі, Коломийській гімназії. Вступив до Пласту 1922 р., фундатор пластових клітин  

(1922 - 1923 ).

Належав до УВО, ОУН, згодом ОУН (м) , займав посаду культурно - освітнього референта . Бранець польських в'язниць 1927 -1928 рр. Після звільнення переїхав до Чехословаччини. Студент Українського Вільного Університету 

у м. Прага (1929 ), абсольвент Школи вищих політичних наук (1933 р.). 

Співорганізатор І З'їзду СУПЕ 1930 р.

Редактор « Молодого життя» та «Пластової трибуни», входив до булави кількох скавтських таборів Закарпатського Пласту

 (1930 - 1937рр.),

 провідник куреня УСП

 ім. О. Вахнянина 

(1936 - 1939 рр.). 

Був головою українсько - литовського товариства

 в Празі (1936 р.), секретар Українського європейського об'єднання. Редактор «Урядового Вісника» Карпатської України, працював в  уряді А. Волошина

 1938 — 1939, належав

 до Карпатської Січі. Директор дослідного інституту України у Львові, редактор часопису «Сурма», референт літературно - мистецького клубу, член культурної ради (1941 — 1943). В'язень нациського концтабору Саксенгаузен (1943 -1945). Перебував у таборі Ді Пі (1945 - 1949, Ашаффенбург, Німеччина. Журналіст «Неділі», член Спілки журналістів Німеччини.

Курінний VI куреня «Закарпатці»

(1946 - 1949), голова контрольних комісій СУПЕ (1945) та Головної пластової області Ашаффенбург 

1946 - 1949. Емігрував до ЗДА 1949. Голова контрольної комісії, Голова пластової старшини (1950 - 1952), входив до ГПР

 1952 - 1958, генерального секретаря ГПБ

 1958 - 1962, активний пластун станиці Детройт. Редактор бюлетня 

«За чаром Срібної Землі»

 (1959, 18 чисел),

 (1950 — 1958), газети «Український Прометей»,   журналу «Снятин» 

(з 1968, 8 чисел). Тричі обирався Головою літературно - мистецького клубу в Детройті 

1951 -1956, співредактор «Книги митців» (1954), довідка «Вічно житимуть» (1984). Голова Детройтського відділу УККА (1962 - 1965), Комітету поневолених народів 1962 - 1964. Фундатор

 музею - архіву й української бібліотеки (близько

 14 тисяч примірників,

 які  подарував 1974 р. Українському науковому інституту Гарвардського університету. Автор більше 100 творів, в тому числі повісті «Емігрант» (Чернівці, 1930), нарисів «У вирі жити», мемуарів «Мозаїка кадрів в'язничних» (1946). 

В Снятині (Українa),  йому встановлений пам'ятник.