Андрюк Іванка

Andriuk Ivanka (16 січня 1993, смт. Берегомет,
Вижницький район, Чернівецька область, Україна - 29 грудня 2013,
Чернівці, Україна ) - громадська діячка. Донька Петра Андрюка.
Навчалася у Другій Берегометській загальноосвітній школі(2000 -2009),
Другому Чернівецькому філософсько - правничому ліцеї (2009-2011),  Чернівцькому університеті імені Юрія Федьковича на факультеті історії, політології та міжнародних відносин
 ( кафедра політології і державного управління ,
310 група [2011-2013]). Співорганізаторка акції "Зробимо Україну
чистою " (2012-2013). Членкиня політологічного наукового товариства студентів та аспірантів "Аналітик"(2011-2013), від 24 травня 2013 р. - його  очільниця .
Псевдо - Незабутка.
Пластунка прихильниця, пластунка учасниця ,
співзасновниця ІІ гуртка "Навіжені Лісниці" 74 - го
куреня юначок  імені Ірини Вільде (від 2009 р.).
Курінний суддя
(2010 - 2012), учасниця Свята Весни (2009 -2013), окружного табору  "Згарда" (3-13 липня
2010).
Пластову Присягу та Обіт склала 8 травня 2011 р. Абсольвентка КВВ УПЮ  ч.118,  КВДЧ ч.16. Старшопластунка прихильниця з 2 березня 2013 р. Належала до ІV куреня УСП "Ті, що греблі
 рвуть " імені Лесі Українки (від квітня
 2013). Упорядниця
 гуртка "Ластівки" 74 куреня УПЮ - нок., референтка фінансів
(2011-2013),
виконуюча обов'язки  писарки та
референтки УСП у
Чернівцях (2012-2013), провідниця Чернівецької
станичної пластової старшини (18 вересня -
 29 грудня 2013).
Бунчужна Міжкрайового Вишкільного Табору "Життя в Пласті "- 2013
на Соколі, інструкторка КВВ УПЮ ч.133.
Нагороджена IV відзначенням УПЮ (2010).
20 березня 2014 р.  КБ УСП посмертно затвердило
їй ІІІ старшопластунське відзначення  - Грамоту вирізнення від
18.ІХ.2013 р .

Позір!

Pozir - українські скавти використовують це слово коли хочуть привернути увагу до своєї промови.

Кузьмович Марта

Kuzmovych Marta 
(31 січня 1954 р.,
м. Честер, ПА, ЗДА - мешкає у Нью - Йорку ) - громадська діячка, походить з родини Кандюк. Дружина
пл. сен. Юрія Кузьмович, ЧМ, невістка пл.сен. Ольги Кузьмович (Шепарович), яка була племінницею Ольги Коновалець
 ( Федак) - дружини приятеля Пласту Євгена Коновальця, тітка  якого ,
Євгенія була одружена
 з о. Володимиром
Стернюком (їх донька Оксана Віра була дружиною Начального Пластуна пл. сен. кер. Северина Левицького , Тис. , а син Володимир Стернюк , двоюрідний брат Віри Бурачинської
- був провідником УГКЦ
 у підпіллі й пластував разом з її чоловіком Мирославом та його братом Ерастом Бурачинським,  племінниками пластових приятелів Марії та Олекси Волянських ) .
Вступила до Пласту ЗДА 1963 р.,  Присягу склала у січні 1967 р. Належить до ІІ сеніорського куреня
 "Ті, що греблі рвуть ", у Великій Раді Скобиного Круга, має ступінь КВ - ІІ зв'зкової куренів  Уладу Пластунів Юнаків та Пластунок Юначок, пластунка сеніора керівництва . Абсольвентка вишколів РОВ  УПН  (1969 р.) , ВЮВ І (1971 р.), ВЮВ ІІ  (1973 р.),
Школа Булавних 1971 р. Впорядниця двох гуртків.
Була заступником коменданта КВТ й вишкільного табору Золота Булава, комендаткою, інструктором і булавною  Школи Булавних , секретаркою КПС ЗДА,  крайовою референткою вишколу УПЮ, комендаткою УПЮ  на американських теренах , Головою КПС ЗДА (2005 - 2007),  Головною булавною УПЮ, згодом - УСП та УПС ГПБ  КУПО (2009 - 2011 рр.), референткою ШБ ГПБ , провідниця одної сесії ІV Пластового Конгресу,  Голова Головної Пластової Булави Конференції Українських Пластових Організаціїй
  ( 2011 - 2019 рр. ).

Дудяк Степан

Dudiak Stephen, Dudyak Stephan (4 вересня
1925, с. Савелівка,
Тернопільське
 воєводство, Польща, тепер Монастирський район, Тернопільська область, Україна -16 січня 2004, м. Мейдісон, графство Дейне,
 Вісконсiн, ЗДА, [Madison, Dane County, state Wisconsin, USA ]) - громадський діяч, лікар, меценат. Абсольвент Чортківської державної гімназії  (1943), Львівського  (1944), Мюнхенського (1950, доктор медичних наук) університетів.
Емігрував з Німеччини
до ЗДА після
закінчення навчання
в університеті. Практикував
у лікарнях Св.
Елізабет м. Чікаго,
ст. Іллінойс та лікарні Гарпер м. Детройт,
ст. Мічіган як радіолог і спеціаліст нуклеарної медицини (1951-1954).
Два роки перебував
на медичної служби в американській армії (1954-1957), закінчивши
 її в званні капітана.
Після відставки отримав громадянство  ЗДА й одружився з Люсею -Ольгою Корибутяк.
Працював керівником шпиталю та радіологічним
відділом у шпиталі при медичному центрі
Св. Марії  м. Мейдісон (Saint Mary's Medical Center ). Професор - помічник  радіології Вісконсiнського університету,
який був розташований недалеко від місця праці.
Автор статей про маммографію (1969) і ультразвукову діагностику (1978) у Лікарському Віснику.
Разом з дружиною заснував й керував благодійними
проектами в
Україні : "Медична клініка на колесах " (від 1992), степендійними фондами в Києві- Моґилянській, Українському Католицькому Університеті у Львові, фундації "Смолоскип".
Належав до Українського Лікарського Товариства Північної Америки, Товариства  друзів радіології в Україні, Американської радіологічної колегії,
Товариства ядерної медицини, Радіологічної асоціації Північної Америки, Американського товариства рентгенівських променів, Клубу Ротарі.
Пластун сеніор ХVI   куреня Ватага Бурлаків.
Мав чотирьох доньок :
Христину Дейвіс, Ромі Вільґемз, Кіку Пітот та Тамару Мадер й шість онуків : Луку, Дана, Анну, Еллі, Маріку і Максиміліана - Степана.

Микола Ценко

Cenko Mykola , скавт. псевдо" Рамзес"

 ( 10 травня 1910, с. Нижнє Синьовидне, Львівщина, королівство Галичина та Володимирія, Австро - Угорська імперія, тепер Сколівський район, Львівська  область, Україна - 14 вересня 1995, Філадельфія, похований на міському цвинтарі 

Св. Марії, штат Пенсильванія, ЗДА ) - громадський та політичний діяч, адвокат, підприємець, меценат. Чоловік Володимири Ценко з родини Ґардецьких, онуки

 о. Олекси Волянського, приятеля Пласту. Належав до куреня Загін Червона Калина,  а пізніше став 

 пластуном сеніором довір'я VIІ куреня імені Андрія Войнаровського.  Відзначений Головною Пластовою Булавою орденом Вічного Вогню 

в золоті. 

Стернюк Богдан

Понеділок, 29 липня 
2019 р.
Sternuik Bogdan , скавтське псевдо "Слічний" ( 5 жовтня
1906 , Заліщики, Тернопільщина, королівство Галичина
та Володимирія,
Австро - Угорська
 імперія , тепер
Тернопільська область, Україна - 23 червня
 1996, Буенос - Айрес, Аргентина) - громадський діяч, підприємець. Син Еміліїї Крушельницької та Івана Стернюка, брат Ярослави Поповської - приятельки Пласту у Перемишлі  (Польща),
двоюрідний брат :
1) провідника УГКЦ у підпіллі, лікаря, пластуна Володимира Стернюка ;
2) Оксани Стернюк, чоловіком якої був
пл. сен. Северина Левицького, Тис -Начальний Пластун;
3) Остапа Стернюка - священника УГКЦ, пластуна.
4) Віри Стернюк - дружини лікаря й пластуна Мирослава Бурачинського, який був  племінником Марії Волянської з родини Бурачинських ( її чоловік -  греко - католицький священик, приятель Пласту  Олекса Волянський) та братом Eраста Бурачинського.
Належав до куреня
 "Лісові Чорти " з молодечих літ.
Докладніший його життєпис  тут ⤵

Ґудзяк Борис

Gudziak Borys 

 (24 листопада 1960, Сиракюзи, ст. Нью -

Йорк, ЗДА - тепер мешкає у Філадельфії, шт. Пенсильванія, ЗДА ) - громадський діяч, науковець, 

один з провідників Української 

Греко - Католицької Церкви та Римо - Католицької Церкви. Співфундатор Українського Католицького Університету у Львові 

 та його ректор ,

 а потім Президент. Єпископ 

(2012 -2013 рр.),  а 

2013 - 2019 рр. - архиєпископ Франції, Бенілюксу та Швейцарії. Сьомий  Філадельфійський Митрополит

(від червня 2019 р.). Вступив до Пласту ще в дитинстві. Належить до ХХ сеніорського куреня Орден Хрестоносців імені

 Андрія Шептицького.  Псевдо - Мамай . Провідник Опікунської Ради Пласту в Україні (2017 - дотепер ).

Mриц Іван

Mryts Ivan , псевдо "Моріц" (12 серпня 1906,
 м. Тарнопіль, королівство Галичина та Володимирія, Австро - Угорська імперія, тепер м. Тернопіль, Тернопільська область, Україна - 29 жовтня 1978, Аусбург, земля Баварія, Федеративна Республіка
Німеччина ) - громадський діяч, меценат, лікар - ларинголог .
Двоюрідний брат Ірини Ґалущинської з родини Мриц та її чоловіка   Богдана Ґалущинського , який був онуком Євстахії Волянської - пластової приятельки . Приєднався
 VII юнацького куреня імені князя Лева
( м. Львів ), а згодом - до третього гуртка
"Ведмеді " другої сотні першої чети І полку
  ( згодом - куреня)
імені Петра Сагайдачного
обирався гуртковим (1920), від 1925 р. належав до ІІІ куреня старшопластунів та пластунів сеніорів
 "Лісові Чорти " . Учасник
табору на Соколі 1926 р. Активний будівничий пластової оселі біля села
Гриньків (тепер Рожнятинський район,
Івано - Франківська область, Україна).
Голова лещетарської секції Спортового
Товариства "Сокіл ".
Співзасновник та один з провідників Карпатського Лещетарського Клубу
( 9 грудня 1924 р.).
Першун Галичини
на змаганнях з лещетарства . Мешкаючи у Львові працював асистентом лікаря .
У 1944 р. емігрував до Німеччини. Оселився у Мюнхені. Лікував українських еміґрантів у таборах Ді Пі в Бал - Верісгофені, Регенсбурзі, Кемптені, в штаті
м. Вунсіделі .
Вступив до  Українського Лікарського Товариства на німецьких теренах,
 був його секретарем  .
1945 р. став співфундатором відновленого Карпатського Лещетарського Клубу  (1945). Співініціатор й співорганізатор перших змагань з лещетарського спорту у м. Берхтесгаден 1947 р., до проведення яких йому вдалося залучити Раду Фізкультури .
Часто виконував обов'язки лікаря у проводі Булави пластових
таборів  . Учасник IX Світового Джемборі у Саттон Парк, Саттон Колдфільд, Велика Британія  ( 1957 р.) та ХІ Світового Джемборі у
м. Марафон, Греція
(1963 р.) .
Переїхав до Аугсбургу 1977 р., де й мешкав до відходу на Вічну Ватру .

Ґовикович Ярослав

Govykovych Yaroslav 

(19.. , тепер Україна - 19.., ЗДА ) - громадський діяч .

Нижанківська Михайлина

Nyzhankivska Myhailyna 

(188.. - 19...) - громадська діячка. 

Рожанківський Володимир

Rozhankivskyi Volodymyr
( 26 січня 1906 - 5 вересня  1973, Львів, похований
 на  Личаківському цвинтарі, поле 60 А, Львівська область,  УРСР, СРСР, тепер Україна ) - ґромадський діяч, знавець мистецтва, фотограф, інженер .
Син Теодора Рожанківського та Ірини  Софії з родини Шухевич.
Двоюрідний брат пл.
 сен. ґетьман. скоба Романа Шухевича, ЧМ,
 пл. сен. кер. Юрія Старосольськоґо, ЛЧ.
Його дід Володимир Шухевич був двоюрідним братом Юліяни Шухевич,
яка вийшла заміж за Тита Бурачинськоґо - дядька приятельки Пласту Марії Волянської .
Абсольвент Львівської народної школи, ґімназії та політехнічноґо університету (1930 р.). Разом із Іваном Мриц
9 грудня 1924 р. став
співфундатором й
одним з провідників Карпатськоґо Лещетарськоґо Клубу Пластун . 1932 р. одружився з
Анною Ґовикович  .
Батько трьох
синів : Романа  ( н. 1935 ),
Юрія  (н. 1939), Іґоря
 (н. 1942), та Андрія
 ( н. 1947) .
Відійшов на Вічну
Ватру внаслідок автокатастрофи .
Автор : моноґрафії "Українське художнє скло" ( 1959) .

Ґетьманський пластун скоб

Getmanskyi plastun skob - найвищий почесний ступінь пластунів юнацького віку  (11 - 18 літ ) . Аналогічний ступеню Ґетьманська пластунка вірлиця  .

Ґовикович Альфред

Govykovych Alfred 
Редагую, до опублікування готую.

Ґовикович Роман

Govykovych Roman 
(19.., тепер Україна - 19 .., ЗДА )- допис готується
до опублікування .

Пластові Вісті

Plastovi Visti - неперіодичний вісник Головної Пластової Булави Конференції Українських Пластових Організаціїй, в якому повідомляється побажання та прийняті рішення проводу . Під цією назвою друкується від 1934 р., з перервою

 від березня 1939 до

 квітня 1945 рр. Б. спочатку у м. Прага (Чехословаччина,

1934 - 1939 як офіційне видання Союзу Українських Пластунів Еміґрантів), потім в Мюнхені  ( Німеччина 1945-1954 - видання Спілки Українських Пластунів) й Нью - 

Йорку  (ЗСА, 1954 - 

дотепер , ГПБ КУПО).

Ґетьманська пластунка вірлиця

 Getmanska plastunka virlytsia ( GPV / ҐПВ) -
від 1975 р.  найвищий почесний  ступінь української  скавтки юнацького віку (11 - 18
літ ), яка належить до Конференції Українських Пластових Орґанізацій . Він  надається за винятково взірцеву працю і поставу.
Пропозиція іменування надходить від зв'язковоґо куреня юначок або
впорядника самостійноґо ґуртка чи ґуртка далекого віддалення, який є виконуючим обов'язки зв'язковоґо Крайової Пластової Старшини
 до Ґоловної Пластової Булави через Крайову Пластову Старшину . Пропозиція мусить включати вичерпне мотивування на письмі,
включно з доказом виконання всіх
передумов та письмову підтримку Станичної Старшини чи Проводу Пластової Групи та Крайової Пластової Старшини та надійти
 до Ґоловної Пластової Булави коли кандидатка
 є ще юначкою . Ступінь
ҐПВ надає Начальний Пластун на вмотивоване внесення Ґоловної Пластової Булави . У виняткових випадках
він може надати цей ступінь кандидатці
 в часі її переходу до старшопластунок або
 у першому році після переходу до Уладу Старших  Пластунок .
Кандидатка повинна :
1) відбути 6 місяців бездоґанного
пластування після осяґнення ступеня Вірлиці ;
2) займати провідні становища в Пласті ;
3) вказати провідницький хист;
4) мати ґарну  ( взірцеву )
поставу ;
5) здобути разом 20 відзначок пластових вмілостей протяґом
 свого перебування
 в Уладі Пластунок Юначок ;
6) своїм особистим і ґромадським життям, пластовою поставою та характером дасть
підставу Пластовому Проводові для переконання, що як
ҐПВ принесе честь і
добру славу
українському скавтинґу, житиме за Пластовим Законом і працюватиме для добра Пласт та українського народу .
Відзначку ґетьманської вірлиці носять на однострої й вживають титул свого ступеня також коли переходять
до уладу старших пластунок та сеніорок .
Іменування відбувається особливо урочисто
 в присутності
якнайбільшої
чисельності пластунів
та пластунок . По виступлені кандидатки Начальний Пластун
або його уповноважений з'ясовує її заслуґи й вручає відзнаку і ґрамоту іменування, вітаючи
її поданням лівої руки. Імененантку ґратулюють
інші присутні скавтські провідники поданням лівої руки, а заґал присутніх пластовим привітом :
Сильно ❗🌳
Красно ❗ 🍒
Обережно 🍄❗
Бистро ⚡ ❗  .
Іменування завершується співом славеня Конференції
Українських Пластових Орґанізацій у поставі струнко .

Рожанковська Анна

Rozhankоvska  Anna , Нуна, псевдо "Венера", "Роса" ( 25 ґрудня 1909, Львів, королівство Ґаличина та Володимирія, 

Австро - Угорщина,

тепер Україна -
16 листопада 1946, Львів, УРСР, СРСР  похована на Личаківському цвинтарі, тепер Львівська область, Україна ) - підприємець, ґромадська діячка. 

Батько : Альфред Ґовикович 👍 - пластун .

Мати : Михайлина Нижанківська 👍 - пластунка, родичка Волянських через родини Сабат - Нижанківських . 

Брати : Роман Ґовикович 👍- ґетьманський скоб.

Двоюрідний брат :

Ярослав Ґовикович 👍 - пластун сеніор довір'я

Чоловік : Володимир Рожанковський 👍 ( від
 31 січня 1932 р.) - ґромадський діяч, пластун .  

Діти : 1) Роман (19 червня  1935, Львів,Польща, тепер Україна   - 18 травня 2011, Львів, Україна ) ;

2) Юрій (н. 1939) ;

3) Іґор  (н. 1942) ;

4) Андрій  (н. 1947) .

Навчалася в Закопаному, 

Перемишлі, Львові 

(1915 - 1919), Львівський дівочій ґімназії сестер василіанок (1919 - 1927) 

Вищому музичному інституті імені Лисенка [клас фортепіано, професор Василь Барвінський - 1917- 1925],

Вищій школі  закордонної торґівлі  (1928 - 1931). Мешкала на вулиці Дверницькоґо,30.

Вступила до Пласту 

6 ґрудня 1920 р. Присяґу та Обіт склала 28 січня

1921 р.,  Першу пробу склала 28 червня того ж року . Належала до друґої сотні, третьої чоти,  ІХ ґуртка "Ластівки ",

 ІІ полку імені Марти Борецької , була правницею. Відома  під псевдо "Венера". 

5 лютого 1922 р. отримала відзначення . Друґу пробу склала 16 березня 1924 р.

Обрана писаркою полку (1925 р .). Першунка у зимових та літніх спортових змаґах. Членкиня Карпатського Лещетарського Клубу, співзасновниками та провідниками якого були Іван Мриц та її чоловік.
Належала до Українськоґо фотографічного товариства. Учасниця
 V української фотовиставки в травні 1934 р. у Львові , на якій презентувала свої фотографії " Із Заліщик"
та "Капличка в Черчі ".

Засновниця й керівниця підприємства "Ароза",
яке виґотовляло харчові продукти (1931-1939).

Працювала завідувачкою та заступницею завідувача крамниці  (1945 - 1947, 1949). Відійшла на Вічну Ватру під час виступу на нараді торґівельних працівників м. Львова . 

Вовча Тропа

Vovcha Tropa - oселя
в Іст Чейтхеймі, штат
Нью - Йорк, ЗСА, площею 350 акрів. Придбана станицею Нью-Йорк в березні 1953 р. Провідниками організаційний комітету для розшуку і закупу пластової оселі був спочатку пл. сен. Ярослав Бойдуник, а потім - інженер Орест Клюфас. Допомогала їм у цій справі Володимир Сушків, Богдан Соболта, Михайло Пежанський, Ольга Кузьмович та Юрій Ференцевич. Більше про неї можна дізнатися, відвідавши офіційний сайт Вовча Тропа

Сокіл

 Sokil - оселя - музей, яка розташована не далеко від сіл Підлютого  й Гриньків , Рожнятівський район, Івано Франківська область. Збудована була 1926р. Б. за сприяння Добродія Пласту митрополита УГКЦ
Андрія Шептицького .
З проголошенням незалежності України повністью відбудована
у 1991 - 2012 рр. Б.

Пльоткар

Plotkar - часопис
 IV та ІІ куренів старшопластунок
й сеніорок "Ті, що греблі рвуть " імені Лесі Українки,  який існував
у 2010 - 2011 рр.

Джемборі

Четвер, 25 квітня 2018 р.
Jamboree - aпель скавтів Світової Організації Скавтського Руху
 (WOSM ), який відбувається один раз
на чотири роки. Конференція Українських Пластових Організаціїй організовує схожу імпрезу - Ювілейну Міжкрайову Пластову Зустріч  (ЮМПЗ),
гостями якої можуть бути скавт , що належать до приятильських організацій КУПО. Пластуни й пластунки з 1920 - х рр. Б.

постійно долучаються до організації та участі у Джемборі від WOSM.

Пластовий Шлях

Plastovyi Shliah - журнал, який спочатку був створений Верховною Пластовою Командою 1930 р. у Львові (Польща) й відновлений після тривалого занепаду Спілкою Українських Пластунів  1950 р. у Мюнхені, (Німеччина).
Від 1954 р. й дотепер друкується Головною Пластовою Булавою Конференції Українських Пластових Організаціїй, правонаступницею
СУПу у ЗДА, а тепер Україні. Редакційна колегія мала такий
 склад : головний редактор - пл.сен. Юрій Леськів, СМ, співредактор - пл. сен. Лариса Онишкевич, мовний редактор та коректор - пл.
 сен. Ольга Свідзинська, працівники редакції :
ст. пл. Андрій Чемеринський,СМ,
 ст. пл. Срегій Летенко, верстка - пл. сен. Юрій Гарматій, адміністратор - пл. сен. Мирон Баб'юк,
СМ (ЗДА) .
З кінця 2018 р. планується оцифрувати архівні числа від 1930 р. до 2019 р. , створити сайт й продовжити подальшу працю виключно вже онлайн . Завершити задум передбачено в рік відзначення 90 - ліття часопису, тобто 2020 р.

Базарко Володимир

Bazarko Volodymyr 

 (14 червня 1940, село
Миців, Холмщина, Німеччина (тепер  Ґрубешівський повіт, Люблінське воєводство, Польща) - мешкає у Клівленді, штат Охайо, ЗДА) - інженер, адвокат,
ґромадський діяч. Син Івана Базарко - ґромадсько-політичного діяча правника, директора Українського Конґресового Комітету Америки,  Президента Світовоґо Конгресу Вільних Українців
 1981 - 1983 рр.
Еміґрував разом з батьками спочатку до Німеччини 1944 р., а потім - Aмерики. Від
 1962 р. бакалавр інженерноґо
факультету Інституту Пратта  (Бруклін,
Нью - Йорк), магістр математики [1966 р.] Університету Джона Кейрролла (Клівленд), доктор права  [1970] правничої школи Маршалла при Клівлендському університеті. Співробітник Національноґо Астронавтичноґо Дослідного Центру Луюїса. 1970 р. разом із Боґданом Футеєм та Юрієм Оришкевичем заснував перше українське адвокацьке агентство у Пармі, штат Охайо.
1993 -2000 pp. належав
до спостережної ради банку "Століття"
(Century Bank ), з
 2000 р. - призначений заступником йоґо
ґолови. 1976 р. став співфундатором Української Американської Спілки Адвокатів, установчий з'їзд якої був скликаний восени  1977 р. в
 Клівленді, де він був обраний  заступником ґолови АСА, пізніше - її почесним учасником. Долучився до праці в Окружному Діловому Комітеті при клівлендському відділі товаривства ґреко - католиків (1971 - 1972). Активний учасник першоґо з'їзду Спілки адвокатів України в
Києві  (1990 р.). Фінансово підримує університет Києво - Моґилянська Академія.
Вступив до Пласту новаком ? (1947 ?), ст.
 пл., пластун сеніор керівництва, належить
 до XV куреня Заґін Червона Калина.
Провідник станиці у Клівленді, заступник голови Ґоловної
Пластової Булави Конференції Українських Пластових Орґанізацій, референт зв'зків у правничих питаннях
ҐПБ й КПР, провідник Ґоловної Пластової Булави  (2006 - 2013) та Ґоловної Крайової Пластової Ради
(2013 - 2019).
Одружений на пл.сен.
 Ліді Базарко .

Юнак

Yunak - щомісячник,
який  був заснований
1963 p.  Ґоловною Пластовою Булавою
Уладу Пластунів Юнаків та Пластунок Юначок Конференції Українських Пластових Орґанізацій у Трентоні  (ЗДА ), зґодом йоґо редакція розташовувалася у
 м. Торонто (Канада), а потім Україні. На жаль 2005 р. припинив існування у паперовому виґляді через занепад редакційної праці та фінансових труднощів.
 В електронному
 виґляді існує лише архів видання👍 .

СКОБ ❗🌳🍒⚡🍄

SKOB❗- україномовне скаутське видання, засноване 1912
року Божого м. Львів,
королівство Галичина
 та Володимирії,
Австро -Угорщина ( до 1918). З друкувалося  згодом у Франції (1937 - 1938 рр.), Чехословаччині (1936 - 39), Німеччині (1945 - 1946 рр.), Австрії (1948 р.) та  Україні (від
17 грудня  2016 р. Б. до тепер ).
Продовження на
сторінці СКОБ❗